В’єтнам, напалм і «Жах війни»

Журналісти стали одними з головних дійових осіб під час війни у В’єтнамі (1964-1975 рр..), вони мали колосальний вплив на владу США, щоб ті зупинили кровопролиття. Однією з найяскравіших картин того часу стала фотографія «Жах війни», також відома як «Напалм у В’єтнамі».Бойцы вьетнамской Народной армии рассматривают обломки сбитого американского самолёта. Архивное фото

ХОШИМІН (В’єтнам), 29 апр — РІА Новини, Тетяна Калмикова. Під час війни у В’єтнамі (1964-1975 рр.) журналісти стали одними з головних дійових осіб і справили колосальний вплив на владу США, щоб ті зупинили кровопролиття. Однією з найяскравіших картин того часу стала фотографія «Жах війни», також відома як «Напалм у В’єтнамі».

На цьому знімку зображені військовослужбовці Південного В’єтнаму, які слідують за смертельно наляканими дітьми, чия шкіра була спалена. Вони втекли після бомбардування напалмом села, де, як припускали американські військові, ховалися в’єтконгівці.

Це фото, яке призвело до широкого світового резонансу і вплинуло на весь хід війни, належить всесвітньо відомому американському кореспондентові в’єтнамського походження Ніку Уту. За свою фотографію він отримав Пулітцерівську премію. Саме з ним кореспондентові РІА Новини вдалося поспілкуватися напередодні святкування 40-річчя об’єднання В’єтнаму і закінчення кровопролитної війни.

«Я ненавиджу війну»

Найдовша війна США»Я ненавиджу війну, я не хочу більше це пережити, я хочу світу», — говорить Ут.

Війну у В’єтнамі він висвітлював більше 10 років, а всесвітньо відомий знімок зробив у 19 років. Ут був тричі поранений під час війни — в коліно, руку і живіт, — але дійшов до кінця і розповідає про події тих років настільки жваво, в деталях, що здається, ніби це сталося з ним вчора.

8 червня 1972 року. Було 7 годин ранку і Ут, якого послали від Associated Press працювати в бюро в Сайгоні, зрозумів, наскільки близько він підійшов до війни. Він почув потужний вибух неподалік.

«Вони (ВПС США ред.) скинули напалм. Я побачив стовпи полум’я, вогонь і всюди чорний дим. Я побачив рятуються з села в’єтнамців», — згадує він.

Молодий фотокореспондент помітив яка втекла жінку, яка несла на руках однорічну дитину. «Вона несла маленького хлопчика і кричала про допомогу. Він помер прямо на моїх очах», — говорить Ут.

Він знову кинув свій погляд у бік села і побачив маленьку дівчинку. Це була 9-річна Кім Фук. Її шкіра була спалена, вона бігла без одягу. У цей момент він прибрав камеру і став спасителем її життя.

«Я не хотів, щоб вона померла. Взяв її на руки і приніс у свою машину, після чого відвіз в госпіталь», — розповідає Ут.

Лікарі винесли їй невтішний діагноз: отримані Фук опіки були смертельні. Незважаючи на це вона вижила і після 17 пластичних операцій повернулася додому.

«Я був розсерджений тим, що бомба влучила прямо в село, на мирних жителів. Так багато дітей загинуло у цей день. Я сам був дуже молодим фотографом, я ненавидів цю війну, тому що я бачив цих людей, чиї тіла були буквально спалені», — зазначив Ут.

Журналісти на передовій

Нік Ут розповів РІА Новини про те, як його фотографія облітала увесь світ за лічені години.

«Буквально через годину ця фотографія була у всіх газетах світу, на кожному каналі. Ця фотографія справила великий вплив, навіть президент Ніксон подумав, що необхідно закінчити війну», — говорить Ут.

Він підкреслив, що «під час війни журналісти виконали велику роботу» і «США винесли величезний урок з цієї війни».

«Тільки під час війни у В’єтнамі я мав доступ до всього — міг потрапити в будь-яку частину В’єтнаму — Південь або Північ, це неважливо. Але зараз зовсім інша історія. У тебе майже немає відкритого доступу для висвітлення війни», — розповідає він.

В одному зі своїх попередніх інтерв’ю Ут сказав, що після війни зустрічав і продовжує зустрічати величезна кількість американських солдатів, багатьох в’єтнамців, ветеранів війни. «Вони обіймають мене, плачуть і кажуть: «Нік, спасибі тобі. Я повернувся додому завдяки твоїй фотографії», — говорить він.

Життя після В’єтнаму

Нещодавно Уту виповнилося 64 роки, але він продовжує працювати.

«Я постійно зайнятий. Після війни я став фотографом в Голлівуді. Я перебуваю на абсолютно різних завданнях, я не тільки висвітлюю війни. Я фотографую зірок у Голлівуді, і багато іншого», — розповів він.

З Кім Фук вони стали кращими друзями. Вони постійно відвідують один одного і зідзвонюються щотижня. «Кім мій близький друг. Ми досі з нею постійно зідзвонюємося і зустрічаємося, і скоро ми знову повинні побачитися в Лондоні», — говорить він.

Руйнує напалм

Напалм став одним з найстрашніших методів знищення в’єтнамців. Напалм — це суміш бензину зі спеціальними загусниками, прожигающими тіло до кісток. Він легко запалюється, горить повільно і виділяє густий їдкий чорний дим. Всього на В’єтнам було скинуто 500 тисяч тонн напалму.

Незабаром після завершення війни ООН була прийнята Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї і пов’язаний з нею Протокол про заборону або обмеження застосування запального зброї, яким заборонялося застосування запального зброї, в тому числі і напалму, проти мирного населення.

Однак США стали однією з тих країн, які так і не приєдналися до протоколу.

Війна у В’єтнамі 1964-1975 рр. стала однією з найважливіших подій періоду холодної війни. Хід та підсумки її багато в чому визначили подальший розвиток подій у всій Південно-Східній Азії.

Збройна боротьба в Індокитаї тривала понад 14 років, з кінця 1960 року по 30 квітня 1975 року. Пряме військове втручання США в справи Демократичної Республіки В’єтнам тривало більше восьми років.

В’єтнамська війна в фотострічці РИА Новости