Лікарі з Швеції допоможуть медикам РФ імплантувати стимулятор діафрагми

Дитина не може самостійно дихати через наслідків спінальної травми після ДТП, розповів голова центру анестезіології та реанімації московського науково-практичного центру медичної допомоги дітям з вадами розвитку черепно-лицьової області і вродженими захворюваннями Геннадій Прокоп’єв. Врач держит стетоскоп. Архивное фото Лікарі США і Швеції в середу допоможуть московським медикам провести імплантацію стимулятора діафрагми 13-річній дівчинці, яка до цього вісім років прожила на штучній вентиляції легень; у Москві операція такого роду буде проведена вперше.

Дитина не може самостійно дихати через наслідків спінальної травми після ДТП, розповів РІА Новини глава центру анестезіології та реанімації московського науково-практичного центру (НПЦ) медичної допомоги дітям з вадами розвитку черепно-лицьової області і вродженими захворюваннями Геннадій Прокоп’єв. Мета майбутньої операції, за його словами, відключити дитини від штучної вентиляції легенів.

«У Новосибірську вісім років тому було проведено чотири подібні операції, і з тих пір все стихло. Ми хочемо надати цим операціям сталість, щоб такі операції виконувалися в Росії на потоці, що називається. Зараз у Росії такі операції в жодній клініці рутинно, постійно не виконуються, у тому числі і в Новосибірську», — зазначив Прокоп’єв.

За його словами, в Німеччині, США і Швеції вже налагоджені імплантації стимуляторів діафрагмального нерва. Щоб поділитися досвідом з нейрохірургами московського НВЦ і допомогти провести конкретну операцію, в російську столицю прибули два лікарі з США, у тому числі з медичного університету Крейтон, а також спеціаліст дитячої лікарні університету Упсали (Швеція). Оперувати дівчинку будуть фахівці НВЦ під контролем зарубіжних фахівців.

Стимулятор діафрагми, або так званий водій ритму дихання, являє собою спеціальний електрод, який підключається до диафрагмальному нерву та електричним імпульсом збуджує його, що дозволяє здійснювати вдих, пояснив Прокоп’єв.

Термін дії такого стимулятора не менше тривалості життя людини, додав він, оскільки носій енергії — своєрідна «батарейка» — знаходиться не в тілі пацієнта, а в зовнішньому апараті, який з допомогою радіочастотної передачі «заряджає» електрод.