Підсумки року «Газпрому» на Заході: Атлант не може розправити плечі

У 2015 році «Газпром» продовжив битву за проекти, задумані для доставки російського газу в Європу в обхід України. Фортуна знову посміхнулася «Північному потоку», в черговий раз продемонструвавши неспроможність південного маршруту.Реклама ОАО Газпром. Архивное фото Минає 2015 запам’ятається світу як рік потрясінь, конфліктів і втрат, а у літопис «Газпрому» він впише нові глави реалізації старих проектів.

«Газпром» продовжив битву за проекти, задумані для доставки російського газу в Європу в обхід України. Фортуна знову посміхнулася «Північному потоку», в черговий раз продемонструвавши неспроможність південного маршруту.

Київ продовжує тримати «Газпром» у своїх міцних транзитних «обіймах», незважаючи на те, що в 2015 році дійшов до абсолютного історичного мінімуму в закупівель російського газу.

Відтінки чорного

Вісім з половиною років «Газпром» намагався запропонувати Європі доставку російського газу по південному маршруту в обхід України по дну Чорного моря — самий перший меморандум про реалізацію «Південного потоку» був підписаний у червні 2007 року. Проект зазнав величезну кількість змін — маршрути, обсяги, країни-одержувачі — все переигрывалось незліченну кількість разів.

В грудні 2014 року проект реинкарнировался в новій конфігурації під назвою «Турецький потік». За останньою задумом «Газпрому», на дно Чорного моря планувалося укласти чотири нитки газопроводу потужністю по 15,75 мільярда кубометрів кожна. Газ першої нитки призначався тільки для турецького споживача; решту (47 мільярдів) планувалося довести до турецько-грецької кордону.

Ступінь готовності до будівництва чорноморського маршруту була дуже високою. У середині 2015 року планувалося підписати міжурядову угоду з Туреччиною, тоді ж приступити до укладання труб у Чорному морі, а почати поставки першого газу — вже в грудні 2016 року.

Влада Туреччини 22 червня видали дозвіл на інженерні вишукування за проектом і вже через кілька днів трубоукладочное судно Castoro Sei італійської компанії Saipem стояло біля берегів Анапи в очікуванні команди початку будівництва. Але щось пішло не так і проект став «танути» на очах.

Однак у липні South Stream Transport (оператор будівництва морської нитки спочатку «Південного», а потім «Турецького потоку») повідомив про розірвання контракту з Saipem і Castoro Sei покинуло чорноморські води РФ.

Тоді ж, у липні, «Газпром» припинив роботи по будівництву нових об’єктів «Південного коридору» — газопроводу на території РФ, газ по якому повинен був надходити в «Турецький потік». У жовтні «Газпром» визнав, що вважає реалістичним будівництво лише двох ниток газопроводу по дну Чорного моря.

На тлі всіх цих проблем підписання простого міжурядові угоди стало б чудовою новиною, але процес затягувався — спочатку через відсутність твердих домовленостей «Газпрому» з турецькою Botas за знижку на російський газ, потім РФ чекала формування нового уряду Туреччини.

Турецький уряд було сформовано 24 листопада. В цей же день турецький винищувач F-16 збив у Сирії російський бомбардувальник Су-24. Президент РФ Володимир Путін назвав це «ударом у спину» з боку пособників терористів і підписав указ про заходи щодо забезпечення нацбезпеки і про спецмерах щодо Туреччини.

Згідно з указом, зокрема, була припинена робота міжурядової комісії РФ і Туреччини з торговельно-економічного співробітництва, співголовами якої є міністри енергетики двох країн і в рамках якої обговорювалися спільні енергопроекти, в тому числі «Турецький потік».

Після цього російська сторона визнала, що переговори з «Турецькому потоку» заморожені і, якщо проект потрібен турецькій стороні, то вона може звернутися до РФ з відповідним проханням. Однак президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що переговори з РФ по проекту були припинені за ініціативою турецької сторони ще до кризи у відносинах з РФ.

Або-або

Якісь зрушення «Турецьким потоку» без нормалізації політичних відносин між Москвою та Анкарою неможливі, вважає заступник директора Фонду національної енергетичної безпеки Олексій Гривач. Крім того, на його думку, Європа не хотіла б бачити Туреччину в якості транзитера російського газу. Тому з домовленостями «Газпрому» з будівництва «Північного потоку-2» (експортний газопровід з РФ по дну Балтійського моря) «Турецький потік» автоматично втратив свою актуальність.

«Активізація «Північного потоку-2» припала на момент переходу «Південного потоку» в «Турецький». Мабуть, країнами Заходу проект був сприйнятий як загроза. Одна справа загравати з Туреччиною як з транзитером газу з Азербайджану, і зовсім інша справа — отримати дуже великий транзитний канал, який контролює Анкара. Більше 40 мільярдів кубометрів газу з РФ через Туреччину істотно змінило б положення останньої на світовій арені», — міркує Гривач.

В перспективі можлива реалізація тільки однієї нитки «Турецького потоку» або варіант повернення до першої нитки «Південного», але тільки до Болгарії, вважає Гривач.

На 2016 рік залишаються відкритими питання виконання Росією і Туреччиною поточних контрактів на постачання газу в країну.

«На сьогоднішній день поставки російського газу в Туреччину здійснюються в рамках 9 довгострокових контрактів загальним обсягом 30 мільярдів кубометрів газу в рік. Вони містять умова take-or-pay, визначає мінімально допустимий рівень відбору газу (у середньому близько 80% від річного контрактного обсягу). Це означає, що якщо Туреччина в односторонньому порядку піде на зниження закупівель російського газу нижче рівня take-or-pay (близько 24 мільярдів кубів), то за невибрані в рамках контрактів обсяги все одно доведеться платити», — говорить старший аналітик VYGON Consulting Марія Бєлова.

Крім того, Бєлова нагадує, що за останні 5 років споживання газу в Туреччині зросла майже на третину, і країна зараз здійснює майже 100% відбір газу по всіх довгостроковими контрактами не тільки з РФ, але і Іраном, Азербайджаном, Алжиром і Нігерією. «За нашими оцінками, при збереженні поточних темпів зростання попиту на газ Туреччина може зіткнутися з короткочасної браком законтрактованих обсягів газу вже в 2017-2018 роках. Тому можливе політично мотивоване зниження обсягів закупівлі російського газу Туреччиною може призвести до дефіциту газу в країні», — підкреслює експерт.

Новий початок

У червні 2015 року «Газпром» домовився з низкою європейських партнерів про будівництво нового газопроводу з РФ до Європи по дну Балтійського моря. На тлі загострення відносин з ЄС — санкцій, антимонопольного справи щодо «Газпрому», законодавчих колізій із завантаженням перших двох ниток «Північного потоку» — це здавалося практично неможливим. Але всього за півроку проект меморандуму про наміри перетворився на цілком відчутну будівництво.

Проект передбачає будівництво двох додаткових ниток газопроводу «Північний потік» загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів на рік, що в сумі з «Північним потоком-1» збільшить можливості Росії з експорту газу в Європу північним маршрутом до 110 мільярдів кубів на рік.

«Газпрому» буде належати 50% до спільної проектної компанії Nord Stream 2 AG, яка займеться реалізацією нового проекту, нареченого «Північний потік-2». Ще по 10% отримають німецькі BASF і E. ON, французька Engie, австрійська OMV і англо-голландська Shell.

Третю і четверту гілки «Північного потоку» планується ввести в експлуатацію до кінця 2019 року. Попередня вартість будівництва морських ниток оцінена в 9,9 мільярда євро.

Цільовими ринками «Північного потоку-2» стануть, перш за все, Німеччина, Франція, Італія, а також газовий хаб в Австрії — Баумгартен. За словами глави «Газпрому» Олексія Міллера, через Баумгартен газ «Північного потоку-2» може поставлятися і на ринок Південно-Східної Європи, для якого і замислювався південний маршрут.

Для подачі газу в «Північний потік-2» на території РФ планується будівництво газопроводів «Бованенково-Ухта-2», «Ухта-Торжок-2», «Починки-Грязовець-2». Вже в кінці жовтня, президент РФ Володимир Путін дав старт будівництву газопроводу «Ухта-Торжок-2», потужність якого складе 45 мільярдів кубометрів в рік.

Непротиворечие

У проекту розширення «Північного потоку» одразу ж з’явилися противники в особі України та дружніх країн ЄС. Так, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що будівництво «Північного потоку-2» є антиукраїнським і антиєвропейським проектом. Його метою, на думку Яценюка, є бажання Росії позбавити Україну транзитних потужностей і близько двох мільярдів доларів плати за транзит.

В кінці листопада Литва, Латвія, Естонія, Польща, Угорщина, Румунія і Словаччина направили в Брюссель листа з критикою «Північного потоку-2». На їхню думку, даний проект може підсилити залежність Європи від газу РФ, послабити енергобезпеку Центральної Європи, а також призвести до подальшої дестабілізації ситуації в Україні.

«Що стосується деструктивної позиції ряду країн ЄС щодо «Північного потоку-2», то і у першого потоку в свій час виникали проблеми практично з тим же набором країн, що в підсумку не завадило реалізації проекту. «Північний потік-2″ не суперечить чинному законодавству ЄС, впроваджується консорціумом європейських компаній, тому у нас є всі підстави вважати, що, якщо в справу не втрутиться велика політика, газопровід буде побудований», — вважає Бєлова з VYGON Consulting.

Осінній поцілунок

Напружена політична ситуація повною мірою вплинула на газові взаємини РФ і України. За підсумками 2015 року можна сміливо сказати, що «Газпром» втратив український ринок, і навряд чи в найближчому майбутньому ситуація зміниться на краще.

Цього року Україна побила антирекорд, закупивши у Росії всього лише 6,1 мільярда кубометрів газу. Ще в 2014 році цей показник становив 14,5 мільярда. Пік закупівель у 2006 році — тоді Україна вибрала 59 мільярдів кубометрів газу з РФ.

Однією з причин такого провалу є складне фінансове становище, в якому опинився Київ. Справа в тому, що «Газпром» з 2014 року поставляє газ на Україну тільки по передоплаті. Це умова, що з’явилося після того, як Україна заборгувала РФ за газ більше п’яти мільярдів доларів, позбавило Україну простору для маневру з відбором газу і його оплатою.

У 2015 році «блакитне паливо» з РФ гріло українських споживачів трохи більше семи місяців — закупівлі були в січні-червні, а після — в період з 12 жовтня по 24 листопада. Осіння закупівля стала результатом домовленостей Росії, України та Єврокомісії.

Так, 25 вересня РФ, Україна і ЄС парафували так званий «зимовий газовий пакет», вже другий за рахунком. У документі обумовлена обов’язкова закупівля «Нафтогазом» у «Газпрому» газу на кредитні 500 мільйонів доларів, залучені з допомогою ЕК. Україна навіть перевиконала це зобов’язання, перерахувавши Росії в загальній складності понад 540 мільйонів доларів.

Незабаром Київ очікує отримати ще 300 мільйонів доларів від ЄБРР для закупівлі газу і 500 мільйонів доларів від СБ. З «Газпромом» в даний час українська компанія веде переговори щодо умов закупівлі газу в I кварталі 2016 року.

На цей раз «Газпром» запросив у «Нафтогазу» гарантійний лист за обсягом закупівель до кінця березня. За інформацією джерел РІА Новини, мова йде про 2-3 мільярди кубометрів газу в обмін на знижку до контрактної ціни газу в 20 доларів. У результаті ціна російського газу для України в I кварталі може скласти близько 210 доларів за тисячу кубів.

А є А

«Очевидно, що закупівлі Україною російського газу в майбутньому будуть мінімальні, але напередодні наступної зими знову доведеться поповнювати ПСГ і знову треба буде шукати фінансування. Україні ще належить виплата кредиту, який вона брала під гарантії ЄК на цю зиму. Як правило, такі кредити не довгострокові — передбачається, що зараз вони взяли гроші на газ, закупили його, а повертають вирученими від продажу засобами, тобто це своєрідне бридж-фінансування. Але питання — чи поверне Україна гроші, чи вона зможе зібрати їх споживачів», — міркує заступник директора Фонду національної енергетичної безпеки Олексій Гривач.

В доповнення до існуючих складнощів у 2015 році «Газпром» і «Нафтогаз» загрузли в болоті взаємних претензій в Стокгольмському Арбітражі — їх позови один до одного на кінець року становили близько 29 і 26 мільярдів доларів відповідно.

У компаній також з’явився додатковий фактор неприйняття у вигляді Донбасу. З лютого 2015 року «Газпром» почав постачання газу на південний схід України після того, як «Нафтогаз» відмовився робити це. «Газпром» вважає, що ці поставки газу повинен оплачувати Київ, однак останній з цим категорично не згоден. Російська сторона не виключала, що «рахунок за Донбас» може бути відправлений до Арбітражу Стокгольма.