War on the rocks: таємні операції Туреччини відштовхують від неї Захід

Таємні операції Туреччини, начебто її підтримки повстанців у Сирії, тягнуть за собою безліч ризиків, у зв’язку з чим її традиційні західні партнери їй більше не довіряють, пише аналітик Егемен Бесчи.Турецкие военные на границе с Ираком.  Архивное фото

МОСКВА, 2 січ — РІА Новини. Туреччина давно проводить таємні операції в сусідніх державах, але якщо у часи холодної війни Анкара заручалась підтримкою НАТО, то тепер вона не кооперується зі своїми традиційними західними партнерами, пише War on the Rocks.

«Турецькі таємні операції можуть призвести до дипломатичної ізоляції країни від традиційних західних союзників, так і від сусідніх країн. Ще більше занепокоєння викликає те, що вони можуть призвести до прямого військового конфлікту», — пише автор статті аналітик Егемен Бесчи, що вивчає взаємодію Туреччини і Заходу в питаннях розвідки.

За його словами, після того, як турецькі ВПС збили російський літак над Сирією, президент Реджеп Тайіп Ердоган «автоматично визнав» таємну підтримку Анкарою сирійських повстанців, заступившись за сирійських туркменів. Однак, як зазначає Бесчи, це далеко не перший раз, коли Туреччина охоплена проблемами такого роду.

Екс-генсек НАТО пояснив, чому Туреччині доведеться миритися з РоссиейСсылаясь на ряд розсекречених документів у західних архівах, автор стверджує, що Туреччина дуже давно проводить таємні операції в сусідніх країнах.

У якості одного із прикладів, які він наводить події 1950-х років, коли важливою метою для розвідки Туреччини і зоною серйозних інтересів її західних друзів була Болгарія.

Після того, як 1878 року Болгарія фактично отримала незалежність від Османської імперії, турецьке меншість стало покидати країну і перебиратися в Малу Азію (Анатолію). Під час балканських воєн 1912 і 1913 років відтік турецького населення з Болгарії досяг піку.

Проблеми у відносинах між Анкарою і Болгарією продовжилися після того, як остання підтримала нацистів і приєдналася до Троїстого пакту в 1941 році. У 1947 році сама Болгарія стала представляти небезпеку для Туреччини, увійшовши в Радянський блок.

В 1950 і 1951 роки болгарський комуністичний уряд спростила для турецької меншини правила виїзду з країни. В результаті Болгарію покинуло близько 250 тисяч турків.

Приблизно в цей же час Північноатлантичний альянс вирішив використовувати Туреччину і Грецію для своїх військових планів в Середземному морі. Ці країни дозволили НАТО провести на своїй території масштабні навчання ще до їх вступу в блок.

У розсекреченому документі НАТО від 1951 йдеться про побоювання альянсу з-за присутності серед втекли з Болгарії мігрантів комуністичних агентів. Однак британська розвідка запевнила альянс, що турецька служба національної безпеки MAH відреагувала на ситуацію мають чином. Вона не тільки отфильтровывала комуністів серед мігрантів, але і вербувала серед них своїх власних агентів.

У 1952 році після вступу Туреччини в НАТО турецька військова розвідка G-2 об’єдналася зі службою національної безпеки MAH, щоб відповідати вимогам альянсу. У технічному плані турецька розвідка залежала від НАТО, однак вони проводили свої власні операції проти радянського блоку, звітуючи перед альянсом.

Приміром, вербування агентів серед турецьких мігрантів з Болгарії в середині 50-х років допомогла Анкарі отримати секретну інформацію про ядерну програму Радянського блоку, зокрема, про видобуток урану в Болгарії.

Бесчи наводить ще один приклад. В 1960-е Туреччина і її союзники намагалися отримати дані про ракетних системах, розташованих в області Лудогорье в північно-східній Болгарії. За запитом НАТО Анкара повинна була з’ясувати точне розташування ракетних систем і їх характеристики.

Турецька розвідка в результаті знову привернула до участі мігрантів з Болгарії. Вони таємно пробралися на болгарську територію, з’ясували необхідну інформацію, після чого повернулися до Туреччини і передали отримані дані в НАТО і в G-2.

Автор зазначає, що таємні операції Анкари не обмежувалися тільки розвідкою. Турецькі шпигуни підтримували діяльність опозиційних груп, які закликають до повернення на батьківщину болгарських турків. У британському архіві Бесчи виявив розсекречені документи, згідно з яким у 1956 році майор турецької розвідки Каміл Бей завербував у прикордонному місті Киркларелі групу турків-мігрантів, щоб вони вели в Болгарії підривну діяльність.

Все це доводить, що Туреччина володіє багатим досвідом ведення таємних операцій за кордоном, однак якщо у часи холодної війни Анкара заручалась підтримкою НАТО, то тепер вона «грає роль одинаки».

Нинішні таємні операції — такі, як озброєння повстанських угрупувань у Сирії — є головною опорою турецької політики на Близькому Сході, а це тягне за собою безліч ризиків, тому західні союзники Туреччини більше не довіряють, вважає автор. Як підсумок, Туреччина стає все більш ізольованою, особливо в тому, що стосується її дій в Сирії.

Бесчи передбачає, що Туреччина в майбутньому, ймовірно, «оправиться від поточних невдач», і її «невидима рука» знову зможе діяти так само, як і за часів холодної війни — за підтримки Заходу і без прямої конфронтації з сусідами.