Politico: США не повинні ставати на бік Саудівської Аравії

Приймати чию-небудь сторону в конфлікті двох великих мусульманських держав — шиїтського і сунітського — було б небезпечно, при цьому насправді більш логічним союзником Вашингтона є Тегеран, вважає американський журналіст Стівен Кінзер.Протесты в Тегеране у посольства Саудовской Аравии в Иране, 3 января 2016. Архивное фото

МОСКВА, 5 січ — РІА Новини. Якщо США у конфлікті Ер-Ріяда і Тегерана приймуть сторону Саудівській Аравії, це буде катастрофа, пише у своїй статті в Politico журналіст Стівен Кінзер.

«Дуже небезпечно приймати чию-небудь сторону в опосередкованої війні між великим шиїтським і великим сунітським державами. Взагалі наші інтереси більшою мірою збігаються з інтересами Тегерана», — вважає він.

Аналітики розповіли CNN, чим обернеться конфлікт Ер-Ріяда і ТегеранаС його точки зору, рішення Саудівської Аравії спровокувати ця криза зумовлена в тому числі бажанням Ер-Ріяда змусити Вашингтон вибирати між двома сторонами.

Саудити є союзниками США, і історично виправдано було б підтримати їх, міркує він, однак, якщо «зазирнути в майбутнє», саме Іран є більш логічним партнером.

«Причини прості: інтереси безпеки Ірану ближче до наших, ніж інтереси Саудівської Аравії в цій сфері», — пояснює Кінзер. Щоб стати партнером США, країна повинна відповідати двом вимогам: її інтереси повинні збігатися з інтересами Вашингтона і її суспільство має бути схожим на американське. Кінзер вважає, що Іран цим вимогам відповідає.

За його словами, в першу чергу США і Іран пов’язує спільна ненависть до сунітським терористичним угрупованням. Крім того, Іран тісно пов’язаний з шиїтським населенням у Сирії, Афганістані, Лівії, Лівані, Іраку, Бахрейні і може вплинути на нього так, як ніхто інший. Якщо Іран буде залучений у процес забезпечення безпеки в регіоні, інтерес Тегерана до підтримання стабільності зросте, почасти тому, що це збільшить його власний вплив на Близькому Сході.

Крім того, в Ірані, за словами Кинзера, живе набагато більш світське суспільство, ніж в Саудівській Аравії, в якій релігія переважає в суспільному житті. Іранські жінки дуже енергійні і самі займаються бізнесом, а саудівським без дозволу чоловіка не можна навіть водити машину або подорожувати, призводить Кінзер ще один приклад.

Він нагадує і про те, що атаки 11 вересня 2001 року на вежі-близнюки були сплановані та здійснені головним чином вихідцями з Саудівської Аравії. Тегеран же, за його словами, був єдиною столицею мусульманського світу, в якій люди спонтанно зібралися на всеношну з запаленими свічками в пам’ять про жертви терактів.

Кінзер зазначає, що обидві країни виявляли ворожість по відношенню до США протягом довгого часу, однак якщо Тегеран заявляв про це відкрито, то Ер-Ріяд робив це потай, прикидаючись іншому Вашингтона.

«Американці прийшли до розуміння того, що Саудівська Аравія — це репресивну державу в дуже високій мірі. Гірше того, воно є головним спонсором «Ісламської держави» (заборонено в Росії — ред.), «Аль-Каїди і Талібану» — заявляє він.

Тим не менш занадто різко відвертатися від свого давнього союзника теж не варто, пише Кінзер далі. У Саудівській Аравії є «один із ключів від нового майбутнього Близького Сходу», і Вашингтону доведеться співпрацювати з Ер-Ріядом, якщо він хоче отримати можливість «повернути цей ключ».

Однак головною метою американської дипломатії має бути спроба домогтися хоч якогось взаєморозуміння між Ер-Ріяд і Тегераном — з точки зору Кинзера, передумови для мирного життя на Близькому Сході полягають саме в цьому.

У суботу МВС Саудівської Аравії оголосило про страти 47 осіб, в тому числі шиїтського проповідника Німра ан-Німра. Повідомлення про його страту викликало обурення шиїтських політичних і релігійних діячів і вилилося у масові протести, які призвели до розриву дипломатичних відносин між Ер-Ріяд і Тегераном.

Також про розрив дипломатичних відносин з Іраном оголосили Бахрейн і Судан, Об’єднані Арабські Емірати, у свою чергу, прийняли рішення про зниження статусу дипломатичних відносин з цією країною.